Вірус Епштейна-Барр (ЕБВ) належить до родини герпесвірусів і є одним із найпоширеніших вірусів людини. Більшість людей заражаються ним ще в дитинстві, часто без жодних симптомів. Антитіла, які свідчать про поточну або перенесену інфекцію, мають приблизно 9 з 10 дорослих.
У підлітків і молодих дорослих ЕБВ часто спричиняє інфекційний мононуклеоз. Це хвороба, яка може тривати тижнями і зрідка дає небезпечні ускладнення. Нижче пояснюємо, як вірус передається, як проявляється, які аналізи здавати і коли варто звернутися до лікаря.
Як передається ЕБВ
Головний шлях передачі — слина. Вірус передається під час поцілунків, через спільний посуд, пляшки і зубні щітки, а в дітей — через іграшки, які побували в роті. Рідше він передається статевим шляхом, через кров, під час переливання крові чи трансплантації органів.
Від зараження до перших симптомів минає приблизно 4–7 тижнів. Людина може бути заразною ще до того, як захворіла, і протягом кількох місяців після одужання.
Після першої інфекції вірус не зникає з організму. Він переходить у неактивний (латентний) стан і залишається в ньому на все життя. Час від часу вірус може знову активуватися. Зазвичай це минає без симптомів, але в цей період людина може передавати його іншим. Вакцини від ЕБВ немає.
Інфекційний мононуклеоз: як проявляється
ЕБВ — найчастіша причина інфекційного мононуклеозу. Найчастіше хворіють люди віком 15–24 роки. Типові ознаки:
підвищена температура;
біль у горлі, часто з нальотом на мигдаликах;
збільшені лімфовузли, особливо на задній поверхні шиї;
виражена втома і слабкість;
знижений апетит, головний біль;
збільшення селезінки й печінки, іноді біль у животі.
У маленьких дітей зараження часто минає непомітно або нагадує звичайну ГРВІ.
Схожу картину може давати цитомегаловірус (ЦМВ): приблизно 10% випадків мононуклеозу спричиняє саме він. Тому діагноз ставлять не лише за симптомами, а й за аналізами.
Окремо про висип. Якщо при мононуклеозі прийняти амоксицилін, наприклад сприйнявши хворобу за бактеріальну ангіну, часто з’являється висип на шкірі. Тому при підозрі на мононуклеоз антибіотики без підтвердженої бактеріальної інфекції не призначають.
Більшості людей стає краще через 2–4 тижні. Втома може триматися ще кілька тижнів, а в частини пацієнтів — пів року і довше.
Ускладнення, про які треба знати
Ускладнення трапляються нечасто, але деякі з них потребують негайної допомоги.
Розрив селезінки
При мононуклеозі селезінка збільшується майже в усіх хворих і стає вразливою. Розрив трапляється рідко, приблизно в 1–2 випадках на тисячу, і найчастіше в перші три тижні хвороби. Тому щонайменше 3 тижні від початку симптомів не можна займатися спортом, піднімати важке і ризикувати ударами в живіт. Повертатися до тренувань варто поступово, коли немає температури і самопочуття нормальне. Це рішення краще ухвалювати разом з лікарем.
Утруднене дихання і ковтання
Сильно збільшені мигдалики можуть звужувати дихальні шляхи. Частіше це трапляється в маленьких дітей.
Інші ускладнення
Гепатит, зниження рівня тромбоцитів, гемолітична анемія, ураження нервової системи, серця чи нирок. Вони рідкісні, але через них при мононуклеозі важливо бути під наглядом лікаря.
Коли викликати швидку (103)
раптовий сильний біль у животі, особливо в лівому підребер’ї;
утруднене дихання;
не вдається ковтати навіть слину;
запаморочення або непритомність разом із болем у животі.
Аналізи на ЕБВ: що здавати і як читати результати
Діагноз ставлять за поєднанням симптомів і аналізів. Найчастіше лікар призначає таке.
Загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою. Для мононуклеозу характерні збільшення частки лімфоцитів (понад 40%) і атипові мононуклеари (понад 10%). Часто також підвищені печінкові ферменти АЛТ і АСТ.
Тест на гетерофільні антитіла (моноспот). Швидкий, але може бути хибнонегативним у перший тиждень хвороби, а в дітей до 5 років — досить часто.
Антитіла до антигенів ЕБВ. Точніший спосіб. Основні показники:
VCA IgM (антитіла класу M до капсидного антигену) з’являються рано і зазвичай зникають через 4–6 тижнів;
VCA IgG з’являються на початку хвороби і залишаються на все життя;
EBNA IgG (антитіла до ядерного антигену) з’являються пізно, через 2–4 місяці від початку хвороби, і теж зберігаються довічно.
Як це читати в загальних рисах:
усі показники негативні — людина, ймовірно, ще не зустрічалася з вірусом;
є VCA IgM, а EBNA IgG немає — свіжа (первинна) інфекція;
є VCA IgG і EBNA IgG, а VCA IgM немає — інфекція була в минулому, місяці чи роки тому.
Інколи додатково визначають антитіла до раннього антигену (EA IgG). Але приблизно в кожного п’ятого здорового вони можуть зберігатися роками, тому самі по собі не доводять активну інфекцію.
ПЛР на ДНК ЕБВ. Цей аналіз виявляє сам вірус. Він потрібен в окремих ситуаціях, наприклад у людей з ослабленим імунітетом, коли важливо знати кількість вірусу в крові. Вірус періодично виділяється зі слиною і в здорових людей, тому позитивна ПЛР слини сама по собі не означає хвороби.
Остаточно результати інтерпретує лікар. Багато залежить від методу лабораторії і терміну, який минув від початку хвороби, а деякі тести дають хибнопозитивні результати.
Чому «знайшли ЕБВ» ще не означає хворобу
Понад 90% дорослих уже інфіковані ЕБВ, тому антитіла класу IgG до нього — звичайна знахідка. Високий рівень цих антитіл може зберігатися роками і сам по собі не свідчить про свіжу інфекцію. Якщо вас нічого не турбує, а в аналізах виявили VCA IgG та EBNA IgG, це зазвичай означає лише те, що ви колись перехворіли.
Здавати аналізи на ЕБВ «про всяк випадок», без скарг, немає сенсу. Результат варто оцінювати разом із симптомами і загальним аналізом крові.
Як лікують
Ліків, які прибирали б ЕБВ з організму, немає. При типовому інфекційному мононуклеозі лікування спрямоване на полегшення стану:
відпочинок і достатньо рідини;
ібупрофен при високій температурі та болю в горлі, у дозах, які порадив лікар (парацетамол при ЕБВ-інфекції без поради лікаря краще не приймати: він додатково навантажує печінку);
відмова від алкоголю та ліків, які навантажують печінку;
жодного аспірину дітям і підліткам;
обмеження фізичних навантажень щонайменше на 3 тижні.
Противірусні препарати і кортикостероїди при звичайному перебігу мононуклеозу рутинно не рекомендують, бо доказів їхньої користі недостатньо. Гормони можуть знадобитися при ускладненнях, наприклад якщо збільшені мигдалики заважають дихати. Антибіотики на вірус не діють. Їх призначають лише тоді, коли разом із мононуклеозом є підтверджена бактеріальна інфекція, наприклад стрептококова ангіна.
У людей з ослабленим імунітетом ЕБВ може перебігати тяжче. У таких випадках тактику лікування лікар визначає індивідуально.
ЕБВ і довгострокові ризики
ЕБВ пов’язують з деякими видами лімфом, раком носоглотки, а також з автоімунними захворюваннями, зокрема з розсіяним склерозом. Водночас вірусом інфікована більшість людей, а ці хвороби розвиваються в небагатьох. Зв’язок означає підвищений ризик, а не неминучість. Тому сама наявність антитіл до ЕБВ не привід для тривоги, а от тривалі незрозумілі симптоми — привід для обстеження.
Коли звернутися до імунолога
Консультація імунолога доречна, якщо:
температура, збільшені лімфовузли чи слабкість тримаються довше кількох тижнів після мононуклеозу (детальніше про тривалу температуру — у статті про субфебрилітет);
епізоди з температурою і збільшеними лімфовузлами повторюються;
ви отримали результати аналізів на ЕБВ і не розумієте, що вони означають, або вам запропонували лікування лише на підставі антитіл;
поряд з ЕБВ є часті інфекції, рецидиви герпесу чи інші ознаки зниженого імунітету;
ви приймаєте ліки, які пригнічують імунітет.
Клінічний імунолог Інна Михайлівна Гоголєва має наукові праці з герпесвірусних інфекцій і консультує дорослих і дітей онлайн з будь-якого міста України. Перед консультацією підготуйте результати аналізів (загальний аналіз крові, антитіла до ЕБВ, біохімію, якщо є) і коротку хронологію симптомів. Записатися на онлайн-консультацію.
Коротко
ЕБВ є в організмі більшості дорослих. Сама наявність антитіл IgG зазвичай означає перенесену інфекцію.
У підлітків і молодих дорослих вірус часто спричиняє інфекційний мононуклеоз: температура, біль у горлі, збільшені лімфовузли, втома.
Головна небезпека — розрив селезінки, тому щонайменше 3 тижні без спорту і важких навантажень.
Свіжу інфекцію показує VCA IgM без EBNA IgG, минулу — VCA IgG разом з EBNA IgG.
Лікування типового мононуклеозу підтримувальне, антибіотики на вірус не діють.
Стаття має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.